В історії нашого багатостраждального народу чимало скорботних дат, спогад про які пронизує серце гострим болем. Одна з них — 26 квітня 1986 року, коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. Пройшло 30 років проте Чорнобиль і досі є незагоєною раною в наших серцях .
     26 квітня в гуртку "Юні екологи "(Керівник Силіна О.І)була проведена тематична година спілкування "Ехо Чорнобиля" на котрій дітям був продемонстрований відеоролик,учні прочитали твори українських письменників присвяченних данній темі ,та вшанували загиблих хвилиною мовчання.

Чи знаєш ти, дитино,
Чи знаєш взагалі,
Що сталось в Україні
На нашій, на землі?
Чи знаєш ти, дитино,
Що сталось в ті роки,
Коли хмарини з пилу
Закрили всі зірки?
Та ж ти вивчав, напевне,
У школі, у книжках
Читав це точно кожен
Про той квітневий жах!
Про ніч, ту, що навіки
Змінила нас усіх,
Про всі ті болі й крики,
Через фатальний збіг.
Про ніч весняну, теплу,
Що не несла біди,
Про тих, хто йшов до пекла,
Рятуючи живих.
Про тих героїв славних,
Що полягли в ЧАЕС,
Що душ їх відгук давній
Ще чутно із небес.
Гучні дзвеніли дзвони,
Віщуючи кошмар…
Їх й дотепер ще чути,
У місті, що з примар.
Всі люди утікали
У ту пекельну ніч,
Що траур віщувала
Для цифри 26.
Лиш  Прип’ять – тиха річка
Тече собі униз,
Немов блакитна стрічка,
Що сплетена зі сліз.
Пишу я це, дитино,
Тобі, щоб нагадать:
Хоч місто і порожнє,
Та дзвони ще дзвенять!
Ще пам'ять не забута
Біль не минув і гнів,
І знову говорити
Нам не забракне слів.
Трава, гірка й пахуча,
Росте в степу полин.
Чорнобиль – ймення жгуче,
Ведуче у загин!
Я вірю, що вже скоро
Піде жах геть із міста.
Я вірю, що лелеки
Вернуть у свої гнізда.
Я вірю, дзвони стихнуть,
Прийде година миру
Не тільки у Чорнобиль,
А й в нашу Україну