15:48 Київ | |
В столиці багато визначних місць, які варто побачити, але звичайно ж все за одну подорож охопити неможливо. Будь-яка екскурсія починається з огляду найстаровинніших пам’яток, і тому ми насамперед відвідали Золоті ворота, Софійський собор та Михайлівський Золотоверхий собор, Києво-Печерську Лавру. Софія Київська – архітектурна душа України, це архітектурна казка. Це фантастика, якщо зважити на майже тисячолітній вік споруди, на те, що в стінах собору поховано найвеличнішого руського князя і багатьох його нащадків, на те, що собор не виглядає старим дідуганом і що він є еталоном справжньої української архітектури. Києво-Печерська Лавра заворожила нас своїм масштабом, величчю, вишуканістю. Атмосфера у цьому місці надзвичайна. Тут ти відволікаєшся від буденних проблем та знаходиш гармонію. Відвідавши Києво-Печерську Лавру, ми вирушили в бік Національного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. З перших хвилин перебування на території музею нас вразила велич монументу Батьківщина-мати, який видно практично з будь-якого кутка Києва. ( До речі, металевий каркас монументу зроблений з неіржавіючої сталі, виплавленої в Запоріжжі.) Головний експозиційний музей розкрив перед нами всю історію Другої світової війни, історію перемоги радянського народу в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, показав всю жорстокість, з якою винищувався наш народ. З цікавістю розглядали ми фото, документи та інші музейні реліквії, розміщені в 16 залах загальною площею 5 тис. кв. метрів, що налічують понад 15 тисяч музейних експонатів. Важко передати епоху того часу і все, через що пройшли люди … А ще Київ немислимий без Хрещатика та Майдану Незалежності – головної вулиці та площі міста. Тому наступним пунктом призначення була найвідоміша в Україні вулиця — Хрещатик. Ми насолодилися можливістю неспішно прогулятися Хрещатиком, відчути атмосферу міста. Біль та смуток охопили нас, коли ми піднімалися з Майдану по вулиці Інститутській. Події, які нещодавно відбулися на території центральної площі української столиці напевно вразили весь світ. Протестуючи спочатку проти порушення волі народу, а потім і проти міліцейського свавілля, люди провели кілька місяців на вулиці в центрі столиці. На жаль, багато з протестуючих людей були вбиті. Їх фотографії виставлені прямо на вулиці, там де вони загинули під свинцевим дощем. А частину вулиці Інститутської перейменовано в Алею Героїв Небесної сотні. І ще один цікавий об’єкт привернув нашу увагу. Неподалік від Верховної роди України, майже в самому центрі Києва знайшов собі притулок Водно-інформаційний центр, більш знаний як, Музей води. Відвідання музею, починається зі спуску на десять метрів під землю. Саме тут розташовано експозиції, які розказують: яким чином річкова вода стає придатною до вживання; який шлях вона проходить перш ніж опиниться в крані; в який спосіб забезпечувався Київ водою в давнину; де пролягав перший київський водогін. Також ми оглянули різноманітні цікаві, навіть унікальні експонати: залишки древніх труб, макети систем водопостачання та каналізації. Не менш цікава розвага чекала нас в одному з залів – мильні бульбашки, настільки велетенські, що можна за бажанням опинитись всередині однієї з них, а також басейн із екзотичними японськими рибками. Якщо піднести долоню близько до води рибки виринають і торкаються її. Один із залів перетворено в грот, оглянувши який можна дізнатись про різні форми існування води в природі: побачити танення льодовика, виверження гейзера, і звичайно – дощ з грозою. Ця подорож залишила приємний, незабутній слід у наших серцях, подарувала такі яскраві враження та позитивні емоції, які не зітруться із пам’яті і пронесуться нами через усе життя.
біля Кобзаря
Верховна Рада
вечірній Хрещатик
памятник жертвам голодомору
музей ВВв
Софійська площа
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |