«Хто не знає свого минулого,

     той не вартий свого майбутнього»

     Максим Рильський

      До 25-річчя незалежності України в гуртку «Історичне краєзнавство» було проведено круглий стіл «Національна символіка українського народу». Мета проведення заходу - виховувати любов до Батьківщини, привити бажання бути патріотом, розвивати інтерес до вивчення мови, історії нашої краю. Також розширити та уточнити знання учнів про державні символи України та історію їх створення. Вихованці гуртка з гордістю говорили рідною українською мовою про мальовничу і квітучу Україну. Вітчизна, як і мати, у кожного – одна, тому її нам треба щиро любити, берегти, охороняти. Переглянули  відеоматеріали про мальовничу природу України. Розгадали кросворд, де були зазначені найбільші ріки – Дніпро, Буг, Дністер, Десна, Прут. Діти з захватом розповідали про символи рідної землі про вербу, калину, український віночок, лелеку, солов’я , писанки, вишитий рушник, хліб і сіль на вишитому рушнику, криницю, Дніпро, острів Хортицю, українську народну пісню, українську народну іграшку. Згадали видатних українців: Тараса Шевченка, Лесю Українку, Павла Тичину, Богдана Хмельницького, літописця Нестора, козаків, кобзарів та багато інших.

На засіданні круглого столу не обійшлося без обговорення питання стосовно державних символів України - Державного Прапору України, Державного Герба України і Державного Гімна України.

Історія нашого державного Герба сягає дуже глибоко. Герб – це знак роду, міста, держави. У перекладі з німецької слово герб означає «спадщина». І це не випадково: адже з давніх-давен різними знаками мітили худобу, володарі позначали гербами свою маєтність. Тризуб належить до найстаровинніших священних знаків. Перші згадки про герби в літописах належать до Х століття. В ХІ-ХІІІ століттях князі використовували тризуб як власну відзнаку влади. Протягом століть тризуб був поширений по всіх князівствах Київської Русі. За тривалий час зазнав він і певних змін, але все-таки зберіг свою первісну основу в зображенні. Дослідники походження цього знака висловлювали багато думок щодо суті самого знака, і всі погоджувались, що головним у ньому є число 3. Тобто поєднання трьох основ життя. Сучасний герб України символізує спорідненість поколінь, мир і творчу працю. В основу його покладено золотий тризуб на синьому тлі. У наш час тризуб став символом відродження Батьківщини та її традицій, продовженням славних сторінок історії України.

Другим, не менш важливим символом, є Державний прапор України. Прапор – це державний символ, Він є в кожної держави; Це для всіх – ознака сили, це для всіх – ознака слави. Прапори держав і народів, як і герби відомі дуже давно. Прапор як символ об’єднував людей. Слов’яни завжди оберігали прапори. Прапори відігравали велику роль під час воєнних лихоліть. Прапороносцями завжди призначалися тільки визначні воїни. Втрата прапора або його падіння до землі визнавалася як поразка війська. Жовтий і синій кольори були провідними серед державних кольорів Давньої Русі. Головна ідея синьо-жовтого кольору – гармонія космосу і всього сущного, що є на землі. Це ідея – життя на землі: поєднання голубого неба і хлібного лану, золотого сонця і синього неба. Цікаво, що у давнину найміцнішим матеріалом вважали дерево і метал. Дерево малювали жовтим кольором, а метал – синім. Так, у літописі Святослава (1073 року) топорище намальовано жовтим кольором, а сокира – синім. Саме під такими кольорами проходило становлення нашої української держави. Над Верховною Радою наш прапор замайорів 4 вересня 1991 року, а 28 січня 1992 року Верховна Рада прийняла постанову «Про Державний прапор України».

Гімн – хвалебна пісня на честь якогось героя чи події. Веде свій початок з давніх часів, коли в Єгипті складалися гімни, що прославляли богів. Такі пісні у нас відомі ще з часів Київської Русі. Державні гімни виникають як символ державної єдності, як своєрідні поетично-музичні емблеми окремих держав. Сучасним Державним Гімном України є національний гімн зі словами першого куплета та приспіву твору відомого українського поета Павла Чубинського на музику Михайла Вербицького.

Ще не вмерла України і слава, і воля.

Ще нам, браття, молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці…

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду.