Вихованці Енергодарського центру туризму, краєзнавства та спорту, члени обласної дитячої  громадської організації «Скаути Запорожжя»  в кінці липня вже втретє вирушили в похід по Українським Карпатам. Даний похід спланований згідно річного плану роботи Енергодарського ЦТКС для участі в обласному етапі Всеукраїнського конкурсу на кращу туристсько-краєзнавчу експедицію учнівської молоді  з активним способом пересування «Мій рідний край».

   Поміж вод річок Вічи та Ріки розкинулась полонина Боржава, гірський масив Українських Карпат на Полонинському хребті, який своїми смарагдовими схилами заворожує погляд мандрівника та залишає враження на все життя. Полонина Боржава одна з найбільших полонин Українських Карпат. Боржавський хребет є однією з найбільш унікальних і цінних туристичних визначних пам'яток Закарпаття. Найбільш значущі вершини, які ми підкорили: г. Темнатик (1343 м), г. Плай (1330 м), г. Великий Верх (1598 м), г. Гимба (1491 м), г. Магура-Жиде (1491 м). А ще приваблює туристів  мальовничий водоспад Шипіт, де щороку відбувається унікальний фестиваль на свято Івана Купала. Тому про полонину знає кожен, хто хоч раз занурювався у фестивальне вогнище та п’янку музику гір. Потужні хмари постійно кружляють над хребтом і з них регулярно вивергаються в долину дощі, роблячи ці території самими мокрими в Закарпатті з обліку кількості річних опадів. Полонина покрита щільним шаром чорниці та гірської трави. А ще тут знаходиться справжня діюча високогірна метеостанція «Плай», поблизу якої доброзичливі метеорологи дозволили нам розбити свій табір.

На хребет ми піднімалися з містечка Воловець. Підйом був досить складним. Близько 800 метрів набору висоти всього на кілька кілометрів шляху. Схили реально круті, а сонце пече неупереджено. Вітер навіть в безвітряний день досить відчутний. Єдиний стимул рухатися далі під час підйому, це «краєвиди» і панорами навколо. Йдеш, і уявляєш, що побачиш з вершини... І всі твої надії виправдовуються сповна.

Цей похід був насиченим цікавими об’єктами. Нам вдалося відвідати на вершині гори Озірна перлину Карпат – озеро Синевир, що утворилось близько десяти тисяч років тому в результаті потужного зсуву гірських порід. Площа чистої і прозорої води озера становить близько 5 гектарів, глибина досягає 22 метрів. Проте старожили розповідають, що досі нікому не вдалось виміряти його дійсну глибину. Краєвиди навколо унікального озера — надзвичайною мальовничі та величні. Стрімкі схили, вкриті стрункими ялинами, вік яких сягає 140-160 років, спадають прямо до водної поверхні. Посередині ж озера розмістився, немов зіниця блакитного ока, невеликий острівець площею усього кілька метрів. Звідси і народна назва Синевиру — Морське око.

Люди своєю творчою фантазією намагаються доповнити красу природи. Архітектори вдало вписують оглядові площадки у навколишній ландшафт. А на півострівці височить вирізана із червоного дерева скульптурна композиція місцевих майстрів-умільців «Синь і Вир». Висота монументу — 13 метрів, вага – близько 30 тон. Відображаючись у воді, він сприймається таємниче, як чудова казка про безсмертне кохання.

Закінчувався наш похід  в унікальному закарпатському селі Колочава. У селі виходить свій журнал – газета «Нова Колочава», працює єдина в Україні Школа вівчарства, тут є навіть свої гроші. Село має і власні туристичні марки. Також розташоване в Колочаві найбільше рукотворне море Закарпаття – Вільшанське водосховище. Є в селі і своя мінеральна вода «Боркут», лікувальні властивості якої відомі вже давно. Це єдине село в Україні, де зосереджена найбільша кількість музеїв. Зараз для туристів відкриті двері 10 колочавських музеїв. Нас цікавив  історико-військовий музей «Лінія Арпада». Тут ми побачили унікальне зібрання військових знарядь Закарпаття часів Другої світової війни та побували у справжніх бункерах. На сьогоднішній день відтворено 4 бункера з 34-х, в яких перебувають понад 2000 автентичних експонатів. Деякі з них нам дозволили потримати в руках та сфотографувати.

Виживання упродовж 10 ходових днів у складних умовах туристів не злякало. Хлопці переконані, труднощі тільки загартовують характер і силу волі. Дивовижна краса природи, яку можна побачити тільки в поході, вивчення минулого в історичних місцях розвиває патріотизм і гордість за свій край. Порівняно з ними фізичні перевантаження, дискомфорт через зливові дощі та скромне харчування відходять на другий план. Я впевнена, повернувшись додому, кожен з учасників походу вже задумується над новим маршрутом і планує підкорити нові вершини. Адже, правду кажуть: «Краще гір можуть буть тільки гори, на яких ти ще не бував!»

Керівник походу     Закржевська С.М.