Одного чергового диворанку на Кінбурні, усамітнена, я почула голоси. Не звичні пташині, а... людські...  Визирнула з-за кутка хати і побачила на своєму не ораному - "нижньому" - городі намети... Чекала    медіапедагогів з Миколаєва, але вони б попередили про приїзд. Та й про намети на городі ми з ними мови не  вели...Такого в нашій Школі на Кінбурні ще не було... Хто ж то отаборився?Терміново передзвонила  "радникам" і... пішла з"ясовувати стосунки з невідомими прибульцями. Знайомство порадувало.  Примандрували на Кінбурн дітлахи з міста Енергодар Запорізької області. Мали пройти пішки 85 кілометрів.  Їхали потягом до Херсона, потім - автобусом до Рибальчого, далі - пішки. Від Геройська до Покровки на  Кінбурні - пісками, лісом, степом... Із нелегкими рюкзаками на полесах... 
 Готували їх до подорожі педагоги - пан Сергій, керівник гуртка зі спортивного орієнтування, котрий уже давно мріяв побувати в цих історико-заповідних місцях, обмірковував маршрут, хотів побачити хоча б залишки Кінбурнської фортеці, шукав матеріали й заразив ідеєю дітей і колегу - пані Світлану з гуртка "Історичне краєзнавство". Та занурилася у вивчення краєзнавчих матеріалів, аби бути в курсі того, що діти можуть побачити по дорозі, готувала відповідні презентації... На моєму городі опинилися випадково - аби не потрапити під зливу, котра їх таки дістала, але вони були вже в укритті... 
З першої розмови зрозуміла - маю справу зі справжніми педагогами-ентузіастами... Побачила зацікавлені очі дітлахів... Стало цікаво... Принесла їм книги з нашої "бібліотечки для позакласного читання", показала дорогу до криниці, розказала про сільський меморіал пам"яті, про місцеву школу, про дорогу на море і до лісу Геродота... Мене запросили на обід, пригостили супом, який вони гуртом готували на вогнищі... І навіть запропонували допомогу у битві з буйними тривами на городі - "бо ж ми й скаути" (відмовилась і ... потім шкодувала). На моїх світлинах - кілька кадрів із триденного перебування табору запорожців на моєму городі, :) а на світлинах пані Світлани Конкіної (нижче) - фотозвіт про їхній похід...
Але! Керівники подорожі при її підготовці працювали як медіапедагоги! Від них я дізналася ще про один резерв набуття знань завдяки медіаосвіті - у центрах дитячої творчості і т.ін. (Правда, самі вони й не підозрювали, що це - медіаосвіта - просто із задоволенням працювали з дітьми, залучаючи до занять все найцікавіше, що могли відшукати...) Я дуже вдячна енергодароцям за набуті знання, за ідеї, які народидася завдяки цій зустрічі. За Дар Енергії... Сподіваюсь, що досвідом своєї роботи ці унікальні медіапедагоги поділяться на конференції "Мова і культура" під час роботи КС "Медіаосвітні технології у навчальному прооцесі"...

Спогади Ганни Онкович‎, доктора педагогічних наук, професора.