Відкриваємо Україну. Мандруємо Карпатами.

                Складно передати словами всю красу Українських Карпат  - дивовижні гірські панорами, тихе дзюркотіння маленької річечки, грізний рокіт грому та сонячні промінчики, що проглядають крізь хмарки, що набігли невідомо звідки,  шум вікових смерек і веселий гомін птахів, смак тільки зібраної чорниці...

                Похід по Карпатам це прекрасна можливість відпочити від міської суєти, де дика недоторкана природа зберегла свою чистоту і особливу самобутність.

                Похід по Карпатам може бути справжнім випробуванням ваших фізичних і морально-вольових якостей. Адже погода тут не стабільна, а гори вище, ніж у Криму. Протягом туристичного походу в Карпати нам довелося  і помокнути і попотіти, щоб піднятися на найвищі вершини України. Але саме після подолання всіх труднощів ми можемо по праву пишається собою і носити звання туриста! Саме в тяжких умовах перевіряється на міцність дружба, а після походу у вас з'являються нові, але вже перевірені друзі.

               Вихованці Енергодарського центру туризму, краєзнавства та спорту в кінці липня вирушили в похід по Чорногорському хребту – найбільш високогірній частині Українських Карпат.     

               Похід розпочинався в с. Красник Верховинського р-ну, яке розкинулося в долині Чорного Черемошу за 8 км від Верховини.

             Підйом у гори починався в самому центрі с. Дземброня.  Це саме високогірне село в Україні. З довоєнних часів мальовниче село Дземброня привертало до себе увагу. Тут бували і творили відомі письменники Леся Українка, Василь Стефаник, художник і режисер зі світовим ім’ям Сергій Параджанов. Саме урочище Дземброня надихнуло його на зйомки найвідомішої української кінострічки “Тіні забутих предків”.

               Основна частина нашого маршруту пролягала по масиву Чорногора. Нашій групі вдалося підкорити три  двухтисячника – г. Піп Іван (2020 м), г.Петрос (м), г.Говерла (2061м).

                До четвертого дня походу ноги вже звикли до кам'янистих стежок Чорногори, і без зайвих зупинок ми просувалися до Говерли. Заповітна вершина досить швидко наближалася, і в якийсь момент ми опинилися біля підніжжя найвищої точки України. Ці останні метри перед вершиною давалися нелегко, але вже через 30 хвилин ми були на вершині і біля наших ніг розкинулися безкраї простори Карпат. У такі хвилини людини переповнює гордість і почуття свободи, яке разом з повітрям проникає в груди.

                 У ясну погоду з Говерли відкривається дивовижний краєвид, якій привертає сюди величезну кількість туристів. Тому на вершині ми були не самотні. Гарненько відпочивши і зробивши чергову фотографію на Говерлі, ми почали спуск в сторону величної гори Петрос. Петрос трохи нижче Говерли, але за рахунок великого перепаду висот між цими двома вершинами Петрос здається вище і масивніше Говерли.

                   Підкоривши Петрос, ми спустилися в перше за останні 6 днів селище - Кваси. Це вже Закарпаття, а починали ми наш похід в Прикарпатті, таким чином, за похід ми побували ще й у двох різних областях, які колись були ще й у складі різних країн (Закарпаття - у складі Чехословаччини, Прикарпаття - у складі Польщі).

                     Незабутні враження від походу залишаться в памяті назавжди!

                                                                                                Завідувач відділу      С.М. Закржевська

Дземброня

на Говерлі

Петрос

під Говерлою

Піп Іван